Про кримський міст, мартинів та реднеків

Сатиричне есе без претензій на експертність

Всі зараз резонно питають, “коли вже кримській міст?”. Воно було б звичайно непогано, але цей клятий міст захищає не стільки діряве русняве ПВО, скільки невблаганна фізика. А фізика це, знаєте, така сувора річ, якій пофігу навіть глибоке занепокоєння радбезу ООН. Але не все так безнадійно.

Давайте припустимо, що у нас є ракети, які дістають до Керчі з підконтрольної території (яких насправді у нас нема, але якщо треба, то ми їх застосуємо). Наскільки реальним є зруйнувати такий великий міст, чи хоча б пошкодити його до повної непридатності до перевезення більш серйозних вантажів, ніж перелякані тушки русо туристо з Сизрані?

На прикладі нещасного Антонівського мосту в Херсоні чітко видно, що знищити міст дуже не просто. Багато хто дивується чому так. Головна проблема в тому, що залізобетонні мости — це в принципі одні з найбільш міцних конструкцій, створених людством. Їх несучі конструкції розраховані на колосальні навантаження з великим запасом (запас залежить від того, скільки цементу спиздив прораб під час будівництва, але зазвичай його все одно вистачає).

Також треба пам’ятати, що міст — це не склад боєприпасів, там нема чому вибухати та горіти, тому єдине джерело пошкоджень — це невеликий заряд вибухівки, який прилетів на…